Бог Коляда (Каледа, Колодій (серб.), Calenda (лат.), Календа, Кадм(перс)) — Бог, що дав Пологах переселилися в західні землі: Календар (Коляди дар) і свої Мудрі Веди. Бог-Покровитель землеробів і Чертога Ворона під Сварожьем Колі. «Шестый Коляда, їжаку ж свято прескверный бяше декабрия…» («Про ідолів Володимирових» ППЯ) Коло — найдавніша назва сонця, кола (Кол також одне з народних назв полярної зірки) і Коляда означає круглий. Від коло-кола відбулися і такі слова як колесо, колач, колобок. Коляда — найдавніший Бог Ас, який уособлює собою відродження зимового сонця і природи, в Персії (Перуна сяйво) його почитали під ім’ям Мітра (Міні – мінімальне, т — то, Ра – сяйво).
Коляду шанували як Бога, який подарував людям новий календар (Коляди дар, а до цього користувалися круголетом Числобога). Слов’янське Літо ділилось на три пори року: Оусень, Зима, Весна. У кожній порі року було по три місяці. Зараз в григоріанському календарі 12 місяців. У давніх слов’ян було 9 місяців (вища просте число). До падіння на землю місяця Фати всі місяці мали тривалість 40 днів, а рік становив 360 днів. Ці події знайшли відображення в легендах стародавнього Єгипту, куди після катастрофи переселилися з загиблої антлантиды роду антів (сучасні українці): «Рхея (єгипетська Богиня землі) була дружиною Геліоса (сонця). В неї був закоханий Бог Хронос, на почуття, якого вона відповіла взаємністю. Коли Геліос виявив невірність своєї дружини, він розгнівався і наклав на неї прокляття, кажучи, що вона не зможе народити дитину ні в якому днів існуючого року. В засмучених почуттях Рхея звернулася за допомогою до Бога Тота, який теж любив її і він придумав хитрість, за допомогою якої це прокляття можна було обійти. Той вирушив до Селені, Богині Місяця, і запропонував їй зіграти з ним в гру, ставкою в якій з боку Селени був її світ. Селена поставила на кон сімдесяту частину свого світла від кожної своєї появи (в той час Фати і Місяця) і… програла. Це призвело до того, що сила її світла зменшилася (місяць Фата була зруйнована). З світла, виграного у Богині Місяця, Той створив п’ять днів, які він додав до існуючого році (рік тоді був, як ми бачили, з трьохсот шістдесяти днів). І в ці п’ять днів Рхея народила п’ятеро дітей. Озіріс народився в перший день, Хоріс — у другій, Сет — на третій день, Ізіда народилася на четвертий день і Немфис — на п’ятий» (смисловий переклад). Ми також знаємо, що за переказами стародавній Єгипет створили дев’ять Білих Богів (так чорношкіре населення ставилося до нашим предкам), четверо з них прийшли з півночі, а п’ятеро з заходу з землі, яка занурилася на глибину Великих Вод (земля народила після катастрофи п’ять дітей). Так само з наведеної легенди випливає, що до описуваних подій в земному році було триста шістдесят днів (тобто дев’ять слов’янських місяців за 40 днів). В результаті планетарної катастрофи, яка сталася понад 13 тис. років тому, була знищена Місяць Фата і її уламки впали на Мідгард-Землю, і викликали зміна нахилу осі планети. Це добре відомий факт. Але впали уламки Місяця Фати не тільки змінили вісь нахилу, але змінили і швидкість обертання самої Мідгард-Землі. Місяць Фата в той час була найближчою до Мідгард-Землі місяцем, з періодом обігу в 13 днів. Тому вона, в силу своєї близькості, досить сильно впливала своїм тяжінням на Мідгард-Землі. Після знищення Місяця Фати, її тяжіння перестала впливати на Мідгард-Землі. В результаті цього Мідгард-Земля стала обертатися навколо своєї осі дещо швидше і тому число днів у році стало триста шістдесят п’ять, і в давньослов’янський календар довелося внести зміни (п’ять місяців з 9 по 41 дня). Парні місяці були тривалістю 40 днів, непарні — 41. Кожне 16 літо оголошувалося Священним, і всі його місяці були тривалістю 41 день. Таким чином, тривалість літа була 365,25 доби (реальна тривалість 365,2422).
Оберіг Чертога Ворона під Сварожьем Колі.
Коляда, крім того, що дав людям календар, і вважався Богом, який несе мир, він сприяє життя між народами в повній згоді. Тому вшановували Коляду не тільки в звичний йому день 21-25 грудня, але і всякий раз, коли встановлювався світ після воєн з ворожими племенами. Ім’я Коляди і по сей день постійно звучить у колядках, які містять старовинні магічні закляття: побажання благополуччя дому і сім’ї, вимога подарунків від господарів — інакше скупим предрекалось розорення. Іноді самі подарунки: печиво, коровай — називали Колядою. Супроводжувалося все це ряженьем в коня, козу, корову, ведмедя і інших тварин, які втілювали родючість.
Бог Коляда також є родоначальником багатьох слов’янських родів. Козаки, наприклад, вважають його своїм батьком. У розповіді опублікованому Ю. Миролюбовим (списаними, як і «Велесова Книга» з букових дощечок) прямо вказується на божественну родовід козаків: «Колись в сиву давнину породив небесний батько Коляда (син Тарха-Дажбога і Златогорки, онук бога Перуна) з матір’ю Даж-землею в годину нічної грози люд козачий, та й дав їм землю з півночі до півдня, від моря до моря, від сходу до заходу від Дунаю до Дону. Та й наказав не ходити з цієї землі нікуди і ні кому її не віддавати та дав брата свого Хорса на сторожу козацтву тому характерному, щоб берегли землю ту денно і нощно. А щоб справны були так сгуртованы, то докинувши всім умінь і майстерності своїх козацьких з неба, щоб через козачий коло благословення його отримували і знали б, в чім сила їхня козацька. І були б від Батька свого сторожами світла, а побачивши чорну ненависть безмежну і неправду, то не допускали б її розумом між товаришів своїх, та до ворога люті були б. А од матері, землі грозової нестримну любов до людей землі мали б, — таку червову, аж багряну, як сполох небесний».
А ось що написано про Коляді М. Забылиным в 1880 році в книзі «Російський народ. Його звичаї, обряди, перекази, забобони і поезія». «За словами нашого відомого історика Карамзіна, Коляда був Бог бенкетів і світу і хоча за співзвучністю можна виробляти Коляду від Римських коленд та інших, але римські свята цієї назви були празднуемы у всіх місяцях. Значення слова Коляди у різних народів по-різному: У Виндийцев Коледа шанується за божество свят і також називаються деякі церковні обряди, а koledowatи (колодовати) означає ходіння дітей по різних хатах з піснями і танцями. У Чехів, Болгар і Сербів Koleda, а також wanoenj риѕпиеку значить — святочна пісня, chodиtи po Kolede, (ходити по коледу) означає поздоровляти з новим роком і за це отримувати подарунки, від кожного, хто, що може дати. Коледа у Словаків означає Благословення будинків, яке у них буває близько свята трьох царів, a koledowat — благословляти будинку… Босняки, Кроаты і інші слов’янські народи під Коледою розуміють подарунок на Новий рік… Нарешті від слова колядування походить слово «колдование». Коляда не згадується у Нестора, як божество серед Володимирових Богів; але Св. Димитрія Туптала (митр. ростов.) у своїй Четьї Мінеї згадує про Коляді, як про шостому Бога, Бога свят. Коляда, в південній та західній Руси, власне напередодні свята Різдва Христового, який відомий на північному сході Росії під ім’ям Авсеня або Таусеня, а у Литовців відома під ім’ям вечора колодок, або Блоккова, в якому майже скрізь у слов’янському світі і в російській готується із зернового хліба — каша і з пшона і плодів кутя, нагадує індіанський Перун-Цонгол і Угады, під час яких за варению пшона вгадували долю в наступному році…
